USTYM - Примари

Всі примари, і душі.
Ходять тихо уночі.
Тому обережно, ти.
Поки тонем в темноті.
Мені серце розірви.
Його вщент розтрощи.
Розкажи свої гріхи.
Заберу увесь твій біль.
Куди б не ходив бачу твою тінь.
Нав’язливі думки із глузду звели.
Якби ж тоді знав не попав би в капкан.
Вирвався б із кайдан які на мені.
І день за днем,усе без змін.
Тіні слів мов дим у склі.
Я шукав той причал, та так і не зміг.
Бо маяк не світив коли я був в пітьмі.
Та твої фрази наче лід.
Що тане в серці по мені.
Вже забули ким були, життя – лабіринт.
Я знайшов у безодні, те що так хотів.
Тримай мої руки, цілуй мої губи.
Поки ми удвох, я тону аж на дно.
Повернуся сюди, не втримаю розлуки.
Бо мила твої тіні бачу на стінах.
Бо куди б не йшов, усюди твій слід.
Лишила у пам’яті лиш образи.
І як не тікав, але так і не зміг.
Бо твоя любов мов отрута в мені.
Всі примари, і душі.
Ходять тихо уночі.
Тому обережно, ти.
Поки тонем в темноті.
Мені серце розірви.
Його вщент розтрощи.
Розкажи свої гріхи.
Заберу увесь твій біль.
Голос твій в голові.
Куча думок, але мовчи.
в цьому світі ми самі.
Поки тонем в темноті.
А ця тиша, немов ніж.
Мені в спину уструми.
Тіні бачу на стіні.
Постаті у голові.